У 1969-му дизайнери Chevrolet не перестають удосконалювати і без того спортивний зовнішній вигляд автомобіля. Решітка радіатора тепер втоплена глибше в кузов, заховані за неї круглі фари сегментовані в три вузькі смужки кожна, оновлені задні крила та ліхтарі, надають силуету більш широкого і присадкуватого вигляду. Інтер'єр отримав нову панель приладів, і більш зручні сидіння.
Кількість доступних двигунів збільшено до 12 агрегатів. Найбільш потужний 5,7-літровий двигун поставляється тепер у трьох варіантах – 325, 350 та 375 кінських сил. Camaro з 375-сильним агрегатом відкриває гонку "Індіанаполіс 500" як пейс-кар, після чого Chevrolet пропонує заводські копії цього авто. Білий з оранжевими смугами кабріолет, хоч і пропонується як точна копія пейс-кара, часто поставляється з табуном 350 конячок під капотом.
Незважаючи на високі показники потужності заводських комплектацій, у приватних майстернях із двигунів Camaro вичавлювали ще сотню коней додатково. Так у Yenko Sports Cars отримуючи із заводу автомобіль без маркування та з 7-літровим двигуном під капотом, встановлювали 15-дюймові ралійні колеса, каркас безпеки та шильд sYc. Заявлена потужність після такого «доопрацювання» піднімалася до 450 к.с. Додатково YSC пропонувався широкий вибір доводок і, за цілком реальну суму, можна було отримати в гонці на чверть милі результат менше 13 секунд.
Вражає, що це була найпотужніша модифікація. Той же двигун, тільки алюмінієвий (перший алюмінієвий двигун, побудований Chevrolet), з маркуванням ZL1, був заявлений як 430-сильний, але реальні показники були значно ближчими до 500 к.с., що робить цей двигун найпотужнішим з коли-небудь пропонованих Шевроле серійно за всю історію марки. Із заводськими покришками та системою випуску Camaro проходив чверть милі за 13 секунд.