Результати конкурсу історій на честь Хелловіна

Це був кінець жовтня. Я проводив закінчення своїх шкільних канікул у бабусі. Я не пам'ятаю, в якому я був тоді класі і що я взагалі робив в те літо, але цей день запам'ятав на все життя…

В один з останніх днів канікул я слег з високою температурою після роботи в городі бабусі. Час близився до ночі і моя бабуся, будучи далекою від медицини, вирішила зварити мені лікувальну настойку, як зараз пам'ятаю, з чистотілу та аконіту. Вона поклала мене в кімнату мого старшого двоюрідного брата, наказала не вставати з ліжка до її приходу і пішла до знахарки за травами. Незважаючи на погане самопочуття, я відмінно пам'ятаю кожен момент того жахливого дня, згадуючи який, у мене йдуть мурашки по шкірі.

Я лежав в ліжку вже майже годину і почав оглядати кімнату, в якій знаходився. Навпроти мене висіли величезні гучні годинники, коли я звернув на них увагу, то зрозумів, що вони відстукували кожну секунду, немов удар у гонг в моїй голові. Раніше я не чув їх, ймовірно, через головний біль, але тепер вони били так голосно... Я закрив вуха руками і з разу в раз уявляв, як падаю в безмежно глибоку прірву, в якій гул годинників віддає все слабше. По відчуттях, це тривало вічність, поки моє обессилене тіло не заснуло.

Прокинувся від сильного гулу, походження якого мені було незрозуміло. Тим часом, на вулиці вже смеркало і кімната була в темряві, абсолютно. Я почувався вже набагато краще. Піднявшись з ліжка, я оглянувся. В дійсності, не було видно абсолютно нічого, лише тьмяне світло зеленої лампочки кнопки живлення сяяло в темряві. У мене у самого тоді ще не було комп'ютера, але я розумів, що це, адже часто грав у відеоігри у друзів. Я був здивований, що в старому домі бабусі взагалі є комп'ютер, до того ж робочий. Мені завжди заборонялося заходити в цю кімнату, вона була під замком, а вікна, які виходили на вулицю, були вічно зашторені. Чому бабуся вирішила покласти мене саме в неї. Не знаю.

Я розумів, що вдома ще нікого немає, адже й знахарка жила далеко, та й бабуся розбудила б мене, улюбленого внука, як тільки повернулася б додому, вона ж піклується про мене. Будучи дрібним шкетом, я не зміг відмовитися від спокуси погоняти комп'ютер, так мною бажаний. Я встав з ліжка і відчув слабкість у тілі, яку не відчував у ліжку. Воно й зрозуміло, ще не одужав, подумав я. Підійшовши до комп'ютера, я ввімкнув його. Монітор загорівся золотим логотипом Energy star, і я почав шукати крісло або стілець, на який міг би сісти. Але навіть тьмяне світло монітора не допомогло побачити хоч щось, тож мені довелося спиратися на свої ноги, які ламалися від температури. На робочому столі я побачив десяток ярликів, які мені були незнайомі, але всі вони не були схожі на ігри, всі, крім gtasa.exe.

Запустивши гру, я спочатку побачив лише нічого. Чорний екран показувався всього 15 секунд, але мені цей час здавався вічністю. Я поспішав швидше пограти, розуміючи, що бабуся може повернутися додому в будь-який момент, ця думка лякала мене. Але з'явилося звичне і вже знайоме мені з інших ігор головне меню. Першим ділом я зайшов у налаштування і вимкнув звук, щоб було простіше почути кроки бабусі, коли вона буде повертатися додому. Відкривши збережені ігри, я знайшов єдине збереження, яке датувалося 31.10.2006 00:00. Завантажив. З перших секунд я зрозумів, що комп'ютер явно не тягнув гру, адже вся гра супроводжувалася іноді мерехтливими чорними текстурами і яскравими смугами, які з'являлися час від часу. Незважаючи на все це, я продовжив грати, адже до цього ніколи не бачив такої якісної гри. Я грав лише в двомірні ігри, максимум - в Mario 64. Тож навіть лагаючі текстури не заважали мені насолоджуватися грою в повній мірі. Гта мене так затягнула, що я вже не звертав уваги на свою температуру і навіть на дивно скрипучу підлогу під моїми ногами, яка мене дуже сильно дратувала. Я пройшов вже кілька місій, перш ніж гра остаточно зламалася і обличчя персонажів у кат-сценах не почали спотворюватися: випучені очі і обвисла рота дійсно лякали. Я любив дивитися кат-сцени, але ця здалася мені кошмаром, я намагався її пропустити, але остаточно померши, гра повторювала один заскриптований момент по колу. Світ піднімав руки і кричав на СіДжея. Раз за разом. Раз за разом. Раз за разом.

Я був маленькою дитиною і дуже лякливим, у спробах перестати це бачити, я відвернувся від монітора, як помітив, що вже почало світати. Варто було мені тільки задуматися про те, скільки я вже граю, як раптом гта, будучи абсолютно зламаною, включила звук на повну гучність, і я почув хрипкі крики Світа, які зависли на одному кадрі. Через кілька миттєвостей вискочив синій екран смерті і комп'ютер вимкнувся. Я відчув небувале полегшення.

Через світанок я побачив себе в відображенні чорного екрану, а також, приглядівшись, свою бабусю на підлозі з окривавленим обличчям і розбитими годинами. За моєю спиною стояв старший брат. Він підійшов до мене і обняв мене за плечі. А потім, з усмішкою до вух, сказав: «Продовжуй грати, дорогий, вона тебе більше не потурбує».

Напевно, всі задавалися питанням - куди поділися діти в серії GTA
Їх ніде немає, ні в якому місті, ні на одній вулиці
Ніхто не скаже причини прямо, адже це одне з найзворушливіших подій у всесвіті GTA

Після 1973 року, після завершення військових подій у В'єтнамі, велика кількість людей отримала безліч психологічних травм і була відкинута суспільством. Їм було важко знайти заробіток і вони йшли на роботи з малим заробітком, які не підходили їм, але іншого способу десь працювати без освіти не було.
Так група відносно молодих хлопців влаштувалася в контору, що займається організацією дитячих свят.

На початковий момент нічого лякаючого не було, вони потихеньку вбудувалися у своє нове життя. Але психологічні проблеми все більше і більше почали вилазити назовні, і одного разу вони змовилися для здійснення жахливого вчинку.

30 жовтня 1975 року багато дітей були викрадені з свята в дитячому садку на вантажівці і відвезені в Округ Ред, де були зґвалтовані і замучені. Частину з них довелося розчленувати і закопати, а решту спалили, бо не вистачало часу на позбавлення від доказів. Їх дуже швидко знайшли, і відбувся скандальний судовий процес.

Але знайшлися співчуваючі - різні психи і збоченці по всій території країни, яких багато досі в іграх GTA. Вони продовжували схожі дії - викрадали дітей або публічно знущалися над ними. Хтось додумався вбивати жінок у пологових будинках. Вийшла система, схожа на бійцівський клуб з однойменної книги або фільму. У кожному місті був свій культ, і всі здійснювали збочені вчинки.

Зараз намагаються мовчати про це, виховують маленьких дітей далеко від міст зі строгим наглядом, що негативно позначається на їх сприйнятті світу, що якраз і стало причиною відмінності всесвіту GTA від нашої.
А такі ж збоченці і психи досі живуть серед звичайних людей і готові вбити всіх ваших близьких заради своїх особистих втіх.

30 жовтня 2011 року. Напередодні Хеллоуїна. Шотландія. Офіс Rockstar North. Джордж, засидівшись на роботі, збирався додому. На годиннику було 1:22 ночі. В офісі не було нікого, окрім сонної охорони. На вулиці лише йшов сильний дощ і була кромішня темрява, трохи освітлювана вуличними ліхтарями. Перетинаючи одну вулицю за іншою, Джордж вже поспішав додому. На щастя, у нього завтра вихідний, і можна вдосталь виспатися. З цією думкою він йшов радісний і дуже втомлений...

Дома Джорджа ніхто не чекав: порожнеча і тиша панували в домі самотнього розробника. Знявши вуличний одяг, Джордж направився у ванну. Понажимавши перемикач, він зрозумів, що світла в домі немає. Увімкнувши ліхтарик на телефоні, він побачив на стіні величезний кровавий напис. Пошатнувшись від страху, Джордж прошепотів: «Що за чорт?», після чого спробував прочитати напис, як раптом над ним пролунав сильний хлопок...

«Джорджа Максвела знайшли мертвим у руїнах його будинку. Ймовірно, вибух стався через скупчення вибухонебезпечного газу в приміщенні», — повідомляє поліція.

На стіні було написано «you're a victim». 2 листопада 2011 року була анонсована Grand Theft Auto V...

Одного разу в темний хэллоуїнський вечір Rockstar зробили локалізацію LCS від Dageron офіційною