Мої родичі – дідусі та бабусі, тітки та дядьки – померли ще у 90-ті роки. Моя мати, як і моя бабуся, навчена старим традиціям, на Різдво Христове на ніч завжди накривала стіл. Залишала ложки, тарілки, кутю, холодець, вареники та келихи з вином. Персон налічувалося близько 4. Все це стояло готовим, начебто для живих людей, які мали прийти на кухню і сісти за стіл.
Я жив тоді зі своїм братом-близнюком, нам було 15 років, особливої уваги я не звертав на цей обряд. Коли я питав свою матір, для чого це потрібно – на ніч накривати стіл, вона відповідала, що на Різдво відкриті небеса і всі наші покійні приходять побачитися і повечеряти (вечірати). Але я ніколи не думав, що справді приходять їсти, мені здавалося це вигадкою та звичайною традицією.
PS: Робив просто так, і так знаю що дуже посередньо.